Поняття фінансового права
Предметом фінансового права є суспільні відносини, що виникають в процесі фінансової діяльності — відносини з приводу формування і витрачання централізованих і децентралізованих фондів коштів, необхідних державі для виконання її функцій. В цих відносинах завжди проявляється владно-організуюча роль держави в розподілі і перерозподілі національного доходу, тому вони мають владно-майновий (грошовий) характер. У фінансових відносинах інтереси держави представляють органи, наділені нею владними повноваженнями. З іншого боку, у фінансових відносинах виступають органи держави, господарські організації різних форм власності, громадські організації, об'єднання громадян, окремі громадяни, на яких покладаються обов'язки по внесенню платежів державі або цільовому використанню асигнувань, що відпускаються з фондів коштів. Як правило, держава уповноважує управляти фінансовою діяльністю утворені для цього органи (фінансові та кредитні)] Не всі грошові відносини, в яких беруть участь органи держави з владними повноваженнями, є фінансовими.
Фінансове право регулює відносини, що виникають при встановленні бюджетної системи, розподілі доходів та видатків між її ланками, складанні, розгляді, затвердженні й виконанні бюджету та звіту про його виконання; збиранні обов'язкових платежів та податків з підприємств, організацій різних форм власності та населення; фінансуванні та кредитуванні; державному страхуванні, державних позиках та організації ощадної справи; регулюванні грошової системи, розрахунках та валютних операціях. Таким чином, фінансовим правом регулюються тільки організаційно-майнові відносини, що виникають з владної діяльності держави в особі повноважних органів, щодо утворення і використання нею фондів коштів.
Метод фінансово-правового регулювання — це сукупність засобів впливу на учасників фінансово-правових відносин що характеризуються юридичними фактами, з якими пов'язуються виникнення фінансових правовідносин, правовим статусом їх суб'єктів та розподілом прав і обов'язків між ними, видами санкцій за порушення приписів держави і порядком їх застосування. Ці юридичні ознаки властиві методам регулювання всіх галузей права. Фінансовому праву, як і іншим публічним галузям наприклад адміністративному, властивий метод владних приписів, метод субординації. Фінансові правовідносини виникають тільки на основі правових актів, обсяг прав і обов'язків як і в адміністративному праві, лочно встановлюється державою. Але на відміну від адміністративних правовідносин учасники фінансово-правових позбавлені права оперативної самостійності.
Фінансове право — це сукупність правових норм, що регулюють відносини в галузі мобілізації, розподілу і використання централізованих і децентралізованих фондів коштів з метою забезпечення виконання завдань і функцій держави.
Фінансове право є самостійною галуззю єдиної правової системи держави. Самостійність обумовлена його змістом, якісною єдністю суспільних відносин, які регулюються фінансовим правом. Ці відносини скеровані на планову мобілізацію, розподіл і використання централізованих фондів коштів, необхідних для функціонування держави. Але самостійність фінансового права не означає, що воно існує відокремлено. Фінансове право тісно пов'язане з усіма галузями правової системи України. В першу чергу фінансове право тісно пов'язане з конституційним, адміністративним та цивільним.
Конституційне право регулює основні питання соціально-економічної системи і політичної організації суспільства, принципи діяльності держави і її органів у всіх галузях, у тому числі і в галузі фінансів, компетенцію органів державної влади і державного управління в сфері фінансів. Форма державного устрою, розподіл в державі влади, участь народних мас в управлінні державою, співвідношення державної влади і місцевого самоврядування — все впливає на конкретні форми фінансової діяльності. Норми фінансового права конкретизують положення державно-правових норм і забезпечують формування і витрачання державних централізованих і децентралізованих фондів коштів.
Адміністративне право визначає основні принципи державного управління, повноваження органів виконавчої влади на видання управлінських актів у галузі фінансово-кредитних відносин, закріплює права й обов'язки посадових осіб фінансових і кредитних органів. Виходячи з принципів і положень адміністративного права, норми фінансового права встановлюють організаційні форми управління фінансово-кредитною системою, структуру фінансових органів, регулюють відносини, які виникають безпосередньо при мобілізації, розподілі і використанні фондів коштів державою в особі її органів.
Фінансове право межує з трудовим і пенсійним у тій частині, що стосується регулювання відносин з приводу утворення і витрачання Пенсійного фонду та Фонду державного соціального страхування. За порушення фінансового законодавства застосовуються санкції кримінально-правових норм і т.д.
Фінансове право складається з великої кількості норм, які послідовно розташовані і взаємопов'язані, об'єднані єдністю завдань і функцій держави. Групування цих норм не відбувається за бажанням особи, яка цим займається, воно залежить від особливостей відносин, що ними регулюються, тобто має об'єктивні підстави. Групування є зовнішнім, тобто фінансове право входить в єдину систему права України, і внутрішнім. Внутрішнє групування, або систематизація, фінансово-правових норм пов'язане з методологічним підходом до визначення критеріїв, за якими ці норми класифікуються.
Під системою фінансового права розуміють поділ його норм за окремими фінансово-правовими інститутами відповідно до особливостей фінансових відносин, які регулюються цими нормами. Як і всі галузі права України, фінансове право поділяється на загальну й особливу частини.
У загальну частину фінансового права як галузі права включаються норми, які закріплюють загальні принципи, правові форми і методи фінансової діяльності, правовий статус органів, що керують фінансовою діяльністю, а також норми, які регулюють відносини у галузі фінансового контролю.
В особливу частину включаються певні групи правових норм, які регулюють однорідні фінансові відносини, пов'язані між собою як самостійні відокремлені підгрупи, тобто фінансово-правові інститути. До них належать, наприклад, правові норми, що регулюють надходження в бюджет обов'язкових платежів, податкове право. Загальна й особлива частини фінансового права являють собою єдине ціле. Положення загальної частини застосовуються до всіх інститутів особливої частини
Систему курсу фінансового права як учбової дисципліни побудовано відповідно до системи фінансового права. Найбільш доцільним є групування матеріалу за ознакою загальної і особливої частин.
У загальну частину курсу фінансового права включаються питання, які стосуються всіх правових інститутів, що об'єднуються в особливу частину: поняття, зміст і методи фінансової діяльності, зміст фінансової системи, коло і повноваження органів держави, що керують фінансовою діяльністю, види і методи фінансового контролю. В загальній частині визначається предмет і метод фінансового права, зміст, особливості і види фінансово-правових норм і фінансово-правових відносин; співвідношення фінансового права і фінансово-правової науки.
В особливій частині курсу фінансового права норми об'єднуються у розділи, які включають відповідні фінансово-правові інститути. Фінансово-правовий інститут — це система фінансово-правових норм, якими регулюються однорідні групи фінансових відносин.
Розділи об'єднують по кілька правових інститутів, виходячи з однорідності відносин, які регулюються цими правовими нормами. В Особливу частину входять розділи, які об'єднують норми, що регулюють відносини в галузі: 1) бюджету; 2) державних доходів і податків; 3) державного кредиту;
4) державного страхування; 5) державних видатків; 6) банківського кредитування і безготівкових розрахунків; 7) грошового обігу і валютного регулювання.
В системі курсу фінансового права віддзеркалюється фінансова система України, окремі ланки фінансової системи вивчаються в окремих розділах.
В розділи включаються фінансово-правові інститути, наприклад, розділ “Бюджетне право” складається з двох фінансово-правових інститутів: 1) бюджетний устрій; 2) бюджетний процес; а розділ “Правове регулювання видатків” також з двох інститутів: 1) правовий режим фінансування народного господарства і 2) правовий режим кошторисно-бюджетного фінансування.
Така побудова курсу фінансового права сприяє кращому вивченню норм, які регулюють складне коло фінансових відносин, і скеровує зусилля вчених і студентів як на розробку загальних проблем фінансового права, так і на глибоке вивчення і вдосконалення окремих фінансово-правових інститутів, зміст яких в умовах ринкової економіки значно змінюється.
Від системи фінансового права як галузі права і як предмета викладання слід відрізняти систему фінансового законодавства, тобто систему всіх упорядкованих певним чином нормативно-правових актів, які регулюють фінансові відносини в державі. Фінансове законодавство — це зовнішня форма фінансового права, що відображає його внутрішню сутність (структуру).